Мужність і біль Чорнобиля

Деталі

Автор: Антонюк Н.П.

Перегляди: 6543

Скачати виховну роботу (+ презентація)

Тема: Мужність і біль Чорнобиля

Мета:

• Навчальна. Донести до свідомості учнів масштаби чорнобильської трагедії.
• Розвивальна. Розвивати почуття гордості за свій народ. Прищеплювати любов до рідного краю.
• Виховна. Виховувати почуття співчутливості, критичне ставлення до історичних подій.

Летять журавлі під Чорнобильським небом
Чорнобиль. Чорнобиль. Почуй же ці жахи.
Як стогне земля від праху людського,
Як ворон кричить про всі твої страхи…

1-й учень. У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1-й годині 23 хв. над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало полум’я.

2-й учень. Чорнобиль…Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років все одно це слово полум’ятиме чорним вогнищем скорботи.

1-й учень. Райцентр Чорнобиль. Це ім‛я походить від назви різновиду гіркого полину чорнобилки. Спочатку так іменувалося давне поселення, потім місто, а згодом – і атомна електростанція. Мало хто знав про чорнобривого брата сивого полину, аж поки не стався страшний атомний вибух у місті, яке зветься Чорнобиль. І тоді згадали люди, що у книзі книг – Біблії говориться про полин і пов‛язану з ним страшну катастрофу: «…заструмів третій Янгол, і велика зоря спала з неба палаючи, як смолоскип. І стала вона на третину річок та водні джерела. І ймення зорі тієї «Полин». І стала третина води, як полин, і багато людей повмирало з води, бо згіркла вона («Апокаліпсис»).

2-й учень. Аварія на ЧАЄС – смертноносне полум‛я зловісної пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших з перших, вони, ризикуючи життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми перестерегти трагедію.

1-й учень. Першими до реактора через кілька секунд по тривозі прибули пожежні ВПЧ-2 по охороні АЄС на чолі з начальником караулу В.Правиком. За караулом Правика прибув караул його бойового побратима лейтенанта В.Кибенка. Вони ринули у вируюче полум‛я – у смертельну радіацію не за наказом командира, а за законом совісті, рятувати станцію і людей, не думаючи про себе, хоча добре усвідомлювали небезпеку.

2-й учень. Вогонь усе лютував, не вщухав. Начальник караулу лейтенант Правик по рації передав виклик №3, за яким усі пожежні машини Київської області негайно вирушили до Припяті. На допомогу примчав і начальник пожежної частини Л.Телятников. «Ніколи в житті, - скаже він потім, не було в мене дороги важчої, ніж ця- завдовжки у хвилини. З неймовірним тріском палала величезна плотина покриття над машинним залом і допоміжним корпусом, навкруги разом з вогнем задушливий дим. Киплячий бітум пропалював чоботи, бризками осідав на одязі, в'їдався у шкіру. Люди слабшали від їдкого диму, нестерпної спеки і болю.

1-й учень. Відвага…Для пожежного це невід'ємна професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичайну роботу. О, ні! Це був смертельний бій, з якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. Шість чоловік загинули майже відразу. Так вони жили, працювали й увійшли в безсмертя.

3-й учень. Ті, що згоріли в огні
В перші хвилини двобою,
Землю прикрили собою,
Як наші діди на війні.
Не залишили пости,
Мужньо стояли на герці,
Пам’ятник їм вознести
Треба у кожному серці.

1-й учень. Переглянемо сторінки історії тих минулих днів фільм «Намедні».

Вдивіться в ці обличчя. Усі вони молоді, вродливі, мужні. Вічна пам‛ять їм, низький уклін усім покійним від усього людства. Навічно заснули герої-пожежні на Митищинському цвинтарі. Плити з червоними зірками будуть нагадувати нам і майбутнім поколінням імена Правика, Ігнатенка, Кибенка, Титенка, Тищури.

4-й учень.
Із вогню у безсмертя, смерть поправши.
Та з такого вогню не виходить ніхто ще в житті.
Жити можна і в затінку - поринати в розкішні весни,
А вмирати доводиться перед людством – на видноті.
Ви – безумство хоробрих, що людству звитягу явили,
Що у ніч вогнебійну забули про звичне своє.
Ви уже потойбіч – від землі брали подих осінній і сили,
Крок зродили і подвиг, з якого народ постає.
Ви - коріння народу і його верховіття.
У жорстокім двобої приборкали хижий вогонь,
Залишивши у спадок нащадкам, ровесникам, дітям
І звитягу, і поступи атаки, що в пам’яті б’ється до скронь.

5-й учень. Вічна слава героям!
Лейтенанти – хлопці непохитні,
Молоде, вогненне покоління,
Ви, як пам'ять, у тривожнім світі,
Роду незнищенного коріння.

Сівачі, поліщуки від роду,
Ви з вогнем назавжди подружили
В сонце ткану днину і в негоду
Той вогонь перепинить зуміли .

Лейтенанти – мужність і звитяга,
Від землі ви набирали сили…
Ще далеко десь до саркофага,
Та вогонь життям ви зупинили.

Першим важко. Ви ж були найперші,
Із вогню та в полум'я шугали.
Не до подвигів і не до звершень,-
Ви ж собою людство заступали.

Тільки жити – в нас бунтує спрага,
Та продовжить пісню родоводу…
А лишилась вірності присяга –
Батьківщині. Матері. Народу.

1-й учень. Евакуація. Цей термін воєнного часу, що живе тільки в пам’яті людей, які спізнали лихоліття часів Великої Вітчизняної війни, увірвався в наше сьогодення: його викликав чорнобильський ураган, вирвавши людей з обжитих ними місць, відірвавши від коренів, що єднали з рідною землею.

6-й учень.
А в тім селі – ні голосу, ні звуку,
І вікна випромінюють розлуку,
І двері навхрест дошками забиті,
І журавлі криниці сумовиті,
І тихий сад біля старої школи,
І дітям в ній не вчитися ніколи.

2-й учень. Чудовим краєвидом, щедро врожайними садами, багатими лісами славилася чорнобильська земля, та тільки до жахливої позначки, до радіаційної межі, проораної квітневої ночі 1986 року. Звідтоді ця земля стала називатися зоною.

7-й учень.
Зона
На всій планеті до сьогодні ти одна,
На сотні літ приречена, приречена,
Тут совість кожного тобою опромінена,
Тобою біографія омріяна.
Ти ніби свіже унаочнення біди.
Чи ж коли-небудь цвістимуть тут сади?
Терпіть і ждати, така твоя судьба.
Терпи і жди. Триває наша боротьба.

1-й учень. З’явившись під знаком біблейської зірки «Полин», той «Чорний Чорнобиль» став якщо й не розплатою, то найсерйознішою пересторогою нашому варварству, технократичній сваволі, коли дозволяли собі знущатися з природи – нашої одвічної матері і заступниці. Ця зірка «Полин» наче послана з майбутнього в наше століття нам усім як грізне попередження – задуматись про саму цивілізацію, поки не пізно.

8-й учень.
На грані людства, на краю…
В тривозі атомній стою.
Душа тривожиться, мов птиця,
А що, як висохне криниця?
Тривожиться у полі колос,
Чому замовк пташиний голос?
І в мить здригається планета.
І річки Либідь, і річка Лета.
Не все. Не все пощезне у світі,
Ще в зорях сад. Земля – у цвіті.
Лист подорожника. Дорога…
Та в серці атомна тривога.

2-й учень. Землі, луги, величезні гаї, тихоплинні річки – все стало мертвим. Над куточком планети нависла чорна хмара лиха, яка почалася розповзатися з величезною швидкістю й поливати рідну землю цим лихом, як дощем. Це страшне лихо – радіація.

9-й учень.
Над Поліссям смерч пронісся,
Й стрепенулося Полісся,
І зажурилося в гибелі:
Що несе Вкраїні Прип’ять?
Що пливе тепер Десною,
Крім отрути і крім гною?
Що реве в Дніпрі та стогне?
Все спали, содомський вогне!
Над Поліссям смерч пронісся –
Й стрепенулося Полісся.

1-й учень. Чорнобиль пред’явив нам суворий рахунок. Чи стане квітнева трагедія 1986 року для нас уроком біди, яку ми, самі не підозрюючи того, виношували в собі. Наша свідомість після Чорнобиля не могла залишитись такою, яка була. Для багатьох людей Чорнобиль став катарсисом, душевним очищенням і прозрінням.

2-й учень.
Чорнобиль…
Кровоточить квітень –
Читає погляди вдовині..
Гуляє стронцієвий вітер
В душі, у слові, травині.

1-й учень. Немає, мабуть, в Україні такого місця, яке б не було пов’язане з горем Чорнобиля. Комусь довелося стати в лави тих, хто ліквідовував наслідки аварії, комусь рятувати життя і здоров’я потерпілих, інші просто допомагали матеріально і морально.

2-й учень.
За днями дні, мина повільно рік,
За днями дні – другого немає,
Нехай же лихо наше проминає,
І в світі не повториться повік.
Хай стане мир міцнішим у стократ,
Хай над землею чисте небо буде,
Чорнобиль – попередження, набат,
Його уроків людство не забуде.

1-й учень. 23% території Білорусії, 5% - України і 0,6% - Росії – забруднено радіонуклідами чорнобильського викиду. Радіоактивному зараженню підверглось біля 160 тисяч квадратних кілометрів території України, Білорусії і Росії

2-й учень.
Так. Час минає. Й землю ми загоїм,
І люди повернуться в хати,
Але коли ж цей урок засвоїм,
Що, ідучи всесильно до мети,
Не треба забувати про озони,
Про землі й води, жита срібний дзвін,
Аби такі ось омертвілі зони
Нащадками не залишити своїм.

1-й учень. Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь - знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року. Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки Чорнобиля тяжко уражені невідомою чорною хворобою.

2-й учень. Горе впало не тільки на Україну. Воно зачепило Білорусь і Росію. На забруднених територіях нині проживає близько 2 млн. осіб. Змертвіло багато водойомів, непридатною для вживання стала в них вода.
1-й учень.
По кому плачуть дзвони?
По кожному із нас…
Це крик душі, це стогін,
Наш сум, наш біль, наш час.
М. Гаркава

Вчитель. Нині в Україні склалася важка демографічна ситуація. Смертність населення перевищує народжуваність. Збільшується кількість психічних онкологічних захворювань у людей. Настав час усій громадськості бити на сполох, рятувати своє майбутнє нації! Не забуваючи уроки минувших днів.