День соборності України

Деталі

Автор: Антонюк Н.П.

Перегляди: 3504

Скачати виховну роботу (+ презентація)

Мета: Прищеплювати любов та повагу до України, пошану до героїчного минулого держави, виховувати патріотичні почуття, почуття національної гідності.

Хай живе непоборний наш дух!
Геть від нього загарбницькі руки.
Хай росте і міцніє ланцюг
Вседержавної Злуки!
Г.Ульченко

Вчитель: Історія становлення державності завжди складна і заплутана. Кожен народ пройшов довгий шлях з війнами, горем та втратами.

Але історія українського народу найтяжча і найболючіша, адже збудована вона була на кістках тих, хто не жалів себе у боротьбі за соборність України.

22 сiчня день Соборності Украни. Майже 100 рокiв тому це слово було вписане в історію українського народу, але святковим днем українського календаря воно стало тільки віднедавна. Лише за умов державотворчих процесiв в Українi цей день набув своєї чинностi. Так трапилось, що на протязi багатьох століть iсторичного розвитку Україна не мала власної державностi i єдиної територiї. Українські землi належали багатьом державам: найбiльше Росiї, Литвi, Угорщинi, Речі Посполитiй, згодом Румунiї, Чехословаччинi.

Ведучі:
Соборність розуміє кожен власно,
Що це таке? – задасть питання вчасно,
- Це єдність духу , сил мого народу,
Що нас єднає мужність, волю, вроду.
Це час минулий у теперішню хвилину,
Це піклування щире про родину,
Це той завіт, що нам Кобзар давав,
Це те, про що він мріяв і писав,
Це ті рядки , що складені навіки,
Це для душі вірші, що серцю ліки,
Це золоті слова про той садочок,
Про ті гаї, Дніпро, синів і дочок.
Це кожен з нас, як часточка країни,
Це сміх гучний щасливої дитини,
Це спів птахів над рідним нашим гаєм,
Веселка райдужна, проходить що над плаєм,
Це те, що може краще відтворити,
Що може нам майбутнє привідкрити,
Це наші мрії в дійсності новій,
Це світле небо миру і надій,
Це сонце, роси, квіти навесні,
Це щось приємне, що ми бачимо у сні.
Соборність, я вважаю,- то сім’я,
То Україна, нененька моя!
Так, соборність – це єдність нашого народу – українців.

Люди, що постають на тернах України, вирізняються особливими традиціями вірувань, відмінним від інших народів менталітетом, обрядовістю, духовною єдністю…

Соборність українського духу – навічно в серці та помислах.

Українці не на мить не зрікалися боротьби за свою українську правду, за відродження національної влади, за соборну Україну.

Дух соборництва українців відіграв свою величезну роль у відродженні нашої держави.

Та вернімося в глибину віків, прослідкуємо шлях народу до єднання.

Першою сторінка нашого журналу є історична.
Ми дослідили історію свята Соборності України.

1.Русь київських князів Аскольда і Діра, з якою задовго до приходу Олега з Новгорода всемогутня тоді Візантія змушена була рахуватися, перший наш літописець Нестор бачить державою східного слов’янства , що стала колискою русичів – українців.

Про соборність Руси– України свідчив тоді перед світом не лише Нестор – літописець. Слово про обширність і багатства несли і побожні паломники, котрі діставались аж до Святої Землі. І одним з перших засвідчував там віщий вогонь за наш великий народ печерський ігумен Варлаам 1062 року.

2. Ідея соборності земель наших предків з особливою гостротою пронизує видатний твір українства «Слово про Ігорів похід». І це зримо відчувається в тих рядках, якими автор звертається до галицького князя Осмомисла: «Високо сидиш ти на своїм золото кованім престолі, підперши гори угорські своїми залізними військами, заступивши королеві дорогу, зачинивши ворота на Дунаї, через хмари каміння кидаючи, суд по Дунаю радячи. Стріляй, господарю, Кончака, раба поганого, за землю Руську, за рани Ігореві, хороброго Святославовича».

3. Українська соборність за часів Галицько-Волинського князівства в окремі періоди покриватиме майже всі етнічні землі нашого народу. І на спадщину цієї держави не спроможні претендувати наші сусіди, бо творилася вона виключно волею наших предків аж до середини ХІV століття, поки мала продовжувалась династична гілка Романовичів.

4. Але й після того, як припинила існування Галицько-Волинська держава, ідея самостійності і соборності, вже не раз освячена кров’ю наших предків, не гине, її підхоплюють нові покоління. Особливо ж прислужиться їй українське козацтво, навколо якого об’єднуються широкі верстви нашого народу.

І відзначаючи історичну роль козацтва у відродженні державності нашого народу, необхідно особливо підкреслити його поборницьке мислення. Надзвичайно яскраво це проявилося вже в початковий період його творення, зокрема в першому реєстрі, що дійшов до нас від 1581 року. Поряд з киянами, волинянами, котрих найбільше, бачимо подолян, поліщуків, чернігівців, вихідців із Галичини, Холмщини й Підляшшя (Грушевський М. Історія України - Руси).Декларуючи своєю присутністю різні етнічні регіони України, козацтво виступає відтоді не лише носієм ідеї відродження державності, а й творення її цілісної.

5. В період Хмельниччини речником соборності українських земель бачимо переважно великого гетьмана. Після його смерті цю місію беруть на себе широкі маси.

Незважаючи на те, що Москва і Варшава розірвали Україну в другій половині ХVІІІ ст. її автономію, однак в історико-літературних творах, в пам’яті народу і тоді, і пізніше продовжує існувати, за висловом М.Марченка, «тверда думка про Україну як цілісне географічне, територіальне і етнографічне поняття, поняття про єдиний народ» (Марченко М.І. Українська історіографія.-К.,1959.-С70).

6. Зрештою, ідея соборництва визрівала не лише в середовищі українства, про неї постійно говорили й за рубежем.

7. Соборність України особливо рішуче обстоював член французького парламенту Делямар, котрий у своїй петиції від 22 травня 1868 року підкреслював єдність українсько – руської нації, відмінної від поляків і московітів, від берегів Чорного моря до кордонів Угорщини.

8. Значення соборної Української Держави для всієї Європи почали усвідомлювати ще більше в ході Першої Світової Війни. Зокрема, німецький професор П.Робах 1916 року так оцінював роль України: «Останнім європейським князем, політиком і полководцем, що пізнав зовсім різко та ясно пункт, де можна усунути російську небезпеку для Європи, був шведський Карло ХІІ».

9. І наш народ довів 1917 року, що він знову спроможний піднятися до свого державного й соборницького усвідомлення. Синьо-жовтий прапор, піднятий солдатами Волинського полку на берегах холодної Неви, замайорів життєдайним маєвом по всій території Російської імперії, єднанням з матір’ю – Україною її синів і дочок.

10. Після проголошення 22 січня 1918 року Четвертим Універсалом Центральної ради незалежної Української Народної Республіки і визнання її 9 лютого Центральними державами, вона починає здійснювати заходи, аби поширювати свою владу за межі, вказані в третьому Універсалі.

Соборність України була вписана в ті дні й законами Центральної Ради про затвердження державними символами УНР золотого тризуба й синьо-жовтого прапора, що вже давно представляли перед всім світом наш народ. І саме до цих святих символів горнулося українство з усім усюд, саме використання їх засвідчувало те, що ще не вмерла Україна. Це прагнення до об’єднання всіх власних земель, в якому взяли б участь бодай і духовно, українці звідусіль.

11. Тому найбільшим українським святом стає 22 січня 1919 року, коли в золотоверхому Києві під дзвони Святої Софії Директорія Української Народної Республіки урочисто проголошує: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно – Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Україна) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за яки умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка.»

Ведучі:

Українська держава відтворена волею народу. Ніхто не заборонить українцям будувати власну національну соборність у наших душах.

Дивишся на київські пагорби, відвідуєш святині і відчуваєш їх притягальну силу.

Де б не жили українці, в якому куточку планети, ця сила вестиме їх до вічної столиці – Києва, що є символом єдності.

У зимовий ранок засіяло,

Сонце волі у моєму краю…

Особливу жертву поклала на вівтар нашої свободи українська діаспора Заходу. Це вони, українці в далекій чужині, не дозволили загаснути смолоскипу, що горить від 22 січня 1919 року, щороку нагадуючи всьому світові про історичний Акт Злуки України.

Цедержавне свято символізуєєдністьукраїнських земель. І хочадержавітоді не вдалосязберегтицілісність та незалежність, акт злуки став реальнимвтіленнямвіковоїмріїукраїнців про свою суверенну державу.
Акт злуки 1919 року виявився декларативним, ідея соборності продовжувала жити. І 22 січня 1990 року мільйони тоді ще радянських українців вишикувалися у живий ланцюг від Києва до Львова, відзначаючи День Соборності.
День Соборності відзначається у відповідності до указу президента Українивід 21 січня 1999 року № 42/99.

У 2011 році Указом Президента України Віктора Януковича від 30 грудня 2011 рока № 1209/2011 “Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят”, День Соборності був об’єднаний з Днем Свободи, який раніше відзначався 22 листопада і став носити назву “День Соборності і Свободи України”.

Учень :
Колись давно (я добре знаю) –
У зимовий ранок засіяло
Сонце волі у моєму Краю.

Вийшли люди на майдан Софії,
Де колись лунала княжа слава
Хтось сказав:"Сповнились ваші мрії!
Україна вільна вже Держава!"

Хтось сказав, і всі почули люди,
З Києва аж по самі Карпати:
"Україна є, була і буде!
Вже її нікому не зламати!"

Як тоді, зійдуться ранком люди,
Пролунають знов слова палкії,
Запанує наша воля всюди
І заграє грімко дзвін Софії!

Поетична сторінка

Читають учні:Сто років як сконала Січ.
Сибір. І соловецькі келії.
І глупа облягає ніч
пекельний край і крик пекельний.
Сто років мучених надій,
і сподівань, і вір, і крові
синів, що за любов тавровані,
сто серць, як сто палахкотінь.
Та виростають з личаків,
із шароварів, з курної хати
раби зростають до синів
своєї України – матері.
Ти вже не згинеш, ти дожила,
земля, рабована віками,
і не скарають тебе душителям
сибірами і соловками.
Ти ще виболюєшся болем,
ти ще роздерта на шматки,
та вже, крута і непокірна,
ти випросталася для волі,
ти гнівом виросла. Тепер
не матимеш од нього спокою,
йому ж рости й рости, допоки
не упадуть тюремні двері.
І радісним буремним громом
спадають з неба блискавиці,
Тарасові провісні птиці –
Слова шукають над Дніпром.
(В.Стус)

Ведучі :

Соборність українського духу – навічно в серці та помислах. Саме він, дух соборництва наших предків, відіграв свою величезну роль у відродженні нашої державності, у здобутті незалежності.

Відзначення дня соборності, вшанування творців Акту Злуки це не тільки зовнішня суспільна потреба, а й наш моральний обов’язок берегти світлу пам'ять незліченних жертв, принесених українським народом на олтар незалежності, соборності, державності.

Високий принцип соборності був пронесений ще десятиліттями і завершився створенням незалежної держави , ім’я якої – Україна.

Серед тисяч мов і чужих діалектів,
Що складають основи великих проектів,
Ти одна мелодійна, ритмічна одна,
Ти кохана, надійна і трохи сумна.
В тобі пахощі поля і небесна блакить,
Покалічена доля, що жила самохідь,
Соняхи золотаві і розкішні луги,
Сінокоси в отав і Дніпра береги.
Синьоока слов’янка, фея гір і долин,
Ти подільське кохання і цариця вершин.
Твоє слово лунає у вустах шахтаря,
Тебе море кохає і простора земля.
Я люблю твої звуки, що так пахнуть зерном,
І не хочу розлуки з українським руном.

Вчитель: День Соборності — це нагадування про те, що сила нашої держави — в єдності українських земель. А поразка Української Народної Республіки нагадують сьогоднішньому українському суспільству про його роль у формуванні якісної і вольової політичної еліти, здатної гідно відповідати на геополітичні виклики, які стоять перед сучасною Україною.